Паралельно український defense намагається перейти від переважно державного фінансування до приватного капіталу та міжнародних ринків.

Про те, як змінювалася оборонна екосистема, які напрями вже стають перенасиченими, де можуть з’явитися найбільш прибуткові ніші для інвесторів та що потрібно Україні для перетворення оборонних розробок на глобальний бізнес, на інвестиційному форумі Global Tech Kharkiv 2026 розповів новий голова Наглядової ради Brave1 Олександр Борняков.

Mind занотував найцікавіші факти та уточнив у спікера важливі деталі.

2022 року держава замовила лише сім дронів, згадує Олександр Борняков. Виробників БПЛА можна було перелічити на пальцях двох рук. Частина компаній перебувала на межі банкрутства.

За кілька років ситуація змінилася радикально. Сьогодні в Україні понад 500 виробників безпілотників різних класів. На ринку працюють великі компанії, окремі зброярі випускають сотні тисяч дронів на рік. «Вже з’явилися супер великі – єдинороги, які коштують понад мільярд доларів», – каже Борняков. Водночас поруч із ними залишається багато невеликих команд, які швидко тестують нові рішення.

Подібний ріст відбувся і в інших сегментах. У 2023 році Brave1 лише починав розбиратися з потенціалом наземних роботизованих комплексів. Тоді ідея використовувати НРК для логістики, евакуації та бою здавалася багатьом передчасною. Нині, за словами спікера, в Україні налічується близько 280 компаній цього напряму.

Схожий шлях пройшов РЕБ. Ще кілька років тому на ринку було лише два розробника. Тоді як росія мала значно більші спроможності. Тепер Україна швидко нарощує власний сектор: наразі в цій ніші працює близько 300 компаній.

Окремо змінився ракетний напрям: за словами Борнякова, ще кілька років тому він перебував у стані занепаду, а нині Brave1 нараховує близько 50 компаній, які працюють над ракетними технологіями.

Ще один новий сегмент – штучний інтелект. У 2024 році Brave1 почав окремо досліджувати цей напрям, а нині ним займається близько 200 компаній.

На думку Борнякова, одним із факторів такого зростання стала зміна регуляторного середовища.

«Ми почали у 2023 році з великого треку – дерегуляції. Змінили понад 50 постанов, шість законів, спростили кодифікацію, можливість сертифікації», – зазначає спікер.

Окремо він виділяє збільшення допустимої маржинальності виробників до 25% та прискорення закупівель БПЛА. Саме ці зміни, за його оцінкою, дали поштовх внутрішньому виробництву.

Екосистема Brave1 зараз об’єднує понад 2500 розробників і близько 5000 розробок, із яких більше 600 пройшли кодифікацію.

За весь час кластер видав близько 1000 грантів на понад 5,7 млрд грн. Масштаб фінансування також зріс у десятки разів. «На цей рік маємо 7 млрд грн  бюджету на гранти. Починали зі 100-200 млн грн на рік», – зазначає спікер.

За його словами, сьогодні система грантової підтримки складається з трьох напрямів. Перший – безповоротна допомога на різних стадіях створення продукту. Розробник може отримати:

Другий напрям – спеціальні грантові програми. Тут Brave1 формує технологічні завдання, виходячи з потреб фронту, а компанії можуть отримати до 8 млн грн.

Третій інструмент – грантові конкурси під конкретні військові завдання. Тут суми вже на порядок більші: загальний обсяг фінансування окремого конкурсу може сягати 900 млн грн. «Виробники можуть отримувати до 100-200 млн грн. Втім, було і більше – одна із компаній залучила понад 300 млн грн», – пояснює Борняков.

Один із прикладів – конкурс на розвиток українського виробництва вибухових речовин. У липні 2026 року переможцями стали шість компаній. Загальна вартість їхніх проєктів – 944 млн грн, із яких 620 млн грн профінансувала держава. У межах проєктів планується виробництво TNT, гексогену, ТЕНу та пластифікованих аналогів C4.

Підхід Brave1 до пріоритетів змінюється разом із війною. Частина коштів і далі спрямовуватися на технології, які вже довели свою ефективність: БпЛА, НРК, боєприпаси, вибухові речовини, компоненти та морські дрони.

Втім паралельно з’являється другий блок – технології майбутнього. Серед них Борняков називає зв’язок, штучний інтелект, автономні системи, ракети, РЕБ та лазерну зброю.

«Вважаю, той, хто зробить надійний зв’язок в умовах фронту, переможе в цій війні. Це моє особисте переконання», – акцентує спікер.

При цьому не всі сегменти, які швидко росли останніми роками, потребують подальшого масштабування. За думку Борнякова, Brave1 може зробити паузу в підтримці БпЛА, оскільки цей напрям став достатньо насиченим.

Подібна ситуація формується і в НРК. Компаній у секторі вже багато, але ринок не здатний поглинути таку кількість виробників. «Не можна сказати: давайте виробимо 5 млн НРК. Ринок їх не поглине», – пояснює спікер.

Натомість РЕБ, на його думку, перенасиченим назвати не можна: якісних систем досі недостатньо.

Інвестиційний інтерес концентрується навколо кількох найбільш очевидних ніш – перехоплювачів, автономності дронів, штучного інтелекту, софту, морських дронів та засобів зв’язку.

«Чи виправданий «хайп» навколо них? Значною мірою так. По-перше, це дійсно актуальні рішення на полі бою. По-друге, софтверні продукти легші до глобального масштабування та мають нижчу капіталомісткість», – пояснює спікер.

Натомість, на його думку, капітал поки недостатньо доходить до секторів із вищою капіталомісткістю – компонентів, боєприпасів, вибухових речовин, ракет, РЕБ/РЕР та НРК тощо.

«Для цього є низка об’єктивних причин. Зазвичай ці напрями потребують більших капіталовкладень на старті, тому окупність інвестицій триває довше. Крім того, наприклад, боєприпаси – це чисто оборонний сектор без потенціалу dual-use, що може відлякувати частину інвесторів», – уточнює Борняков.

Він вважає, що проблема – і в комунікації між розробниками та інвесторами: «Не менш важливу роль відіграє людський фактор. Засновники компаній часто не є вихідцями з умовної IT-шної бульбашки: вони не завжди знають, як презентувати свій продукт міжнародній аудиторії чи як правильно окреслити бізнес-модель. І тут я бачу важливу роль таких структур як Brave1, де є спеціалізований інвестиційний відділ, який працює з командами, навчаючи їх цих специфічних навичок, яких вимагають венчурні інвестори».

При цьому саме менш очевидні для інвесторів сегменти можуть виявитися найбільш перспективними з погляду конкуренції.

«Насправді потенціал таких розробок величезний: тут часто нижча конкуренція та є всі шанси зайняти унікальну нішу й захопити велику частку ринку. Чудовий приклад – Тайвань, де компанія TSMC стала фактично глобальним монополістом у сфері напівпровідників», – наводить приклад Борняков.

На його думку, Україна зараз має колосальний шанс зайняти подібну нішу – наприклад, у сфері компонентів для безпілотних систем: «Ми чи не єдина країна у світі, яка може поборотися з Китаєм у потенціалі масштабування та кінцевій вартості виробництва, і стати новим постачальником для країн Європи».

Але в ніші компонентів Україна все ще залишається залежною від імпорту. «Той, хто опанує компоненти, матиме бізнес на десятки років – не тільки на період цієї війни», – прогнозує спікер. Та наводить декілька прикладів: є попит на власне виробництво акумуляторних батарей для дронів, магнітів для двигунів, текстоліту для друкованих плат, карбону та інші матеріали.

Особливо критичною він називає залежність від вибухових речовин. «На полі бою вбиває не дрон. Він лише доставляє певну кількість вибухівки на місце. А те, що вбиває, майже відсутнє в Україні», – зазначає спікер.

Наступний етап для Brave1 – масштабування міжнародної співпраці та залучення приватного капіталу.

«Поки основні джерела фінансування на ринку – контракти та реінвестування прибутку. Це те, що дає найбільший поштовх. Інвестиції зростають, але їхній обсяг все одно не такий великий. І ключовий блокер – обмеження у виході на міжнародні ринки. Втім важливо перетворити український defense із локальної історії на міжнародний успіх», – вважає Борняков.

Саме вихід на глобальний ринок, на його думку, має стати одним із головних факторів для залучення приватного капіталу. Українські компанії мають створювати продукти, попит на які існує не лише в Україні.

Окремо Борняков говорить про можливість залучення капіталу NATO Innovation Fund. Прямі інвестиції фонду в українські компанії наразі обмежені його мандатом, однак існує інший механізм: «NATO Innovation Fund може інвестувати у венчурні фонди, які своєю чергою можуть вкладати в українські компанії».

Паралельно Україна вже розширює міжнародні програми. У 2026 році було запущено низку ініціатив із міжнародними партнерами. У червні уряд затвердив механізм Brave International для спільних програм із НАТО та окремими країнами. Загальний бюджет перших програм – понад 100 млн євро.

Окремо Brave1 та Французька агенція оборонних інновацій запустили BRAVE FRANCE із загальним бюджетом 20 млн євро – по 10 млн євро з кожного боку. У липні стартував перший спільний грантовий конкурс Brave1 та НАТО – UNITE Brave NATO.

Для українських виробників міжнародний напрям означає не лише потенційне залучення іноземного фінансування. Йдеться також про вихід на нові ринки, тестування технологій іноземних компаній в Україні та залучення міжнародних інженерних і R&D-команд до співпраці.

За оцінкою Борнякова, наступного року на підтримку українських оборонних компаній має прийти близько 30 млн євро зовнішнього фінансування.